Національно-культурна автономія “Українці Мурманської області”

Spread the love

Мурманські “ЛЕЛЕКИ” – СТОРІНКАМИ ІСТОРІЇ ГРОМАДИ

УКРАЇНСЬКЕ КУЛЬТУРНЕ ТОВАРИСТВО МІСТА МУРМАНСЬКА
Український культурний рух на терені Мурманська був започаткований в 1989 році.
Першим українським струмком на далекій півночі Росії стало заснування Українського Культурного Товариства (УКТ).
Зареєструвати УКТ змогли тільки 16 липня 1992 року.
Засновниками українського культурного товариства в Мурманську були троє чоловік – Станіслав Скорбенко (надалі голова УКТ), Анатолій Бриченко і Олександр Власюк( Сашко Лірник) в 1989 році.
Першими активістами Громади Анатолій Бриченко, Ала Марчук, Ніна Мізєва, Галина Тобілевич (онука українського драматурга Карпенка-Карого) та інші. УКТ мало свій статут, печатку, складало плани праці.
Основною метою організації товариства стало збереження етнічної ідентичності проживаючих на Мурмані українців, відновлення рідної української мови, української культури і народних традицій.
Вся праця в громаді проходила в кількох напрямках: суспільному, організаційному, культурно-освітньому.
Зусиллями членів товариства була зібрана бібліотека з українських книжок та підручників. Поступово бібліотека поповнювалася книжками, які надсилали добродії-земляки із США, Канади, Австралії, Англії. Отримували часописи з Америки (“Свобода” з 1990р., (чомусь з 2001 року перестала надходити), “Мета”, “Шлях перемоги”, “Національна трибуна”), Англії (“Українське слово”), Києва (“Українське слово”, журнал “Самостійна Україна”), Львів (“Світ-дитини” з 2001р.). Всі часописи отримували безкоштовно.
З червня 1990 року у Мурманську виходив свій часопис “Українське слово”.
Головним редактором випусків газети був Магас В.И., редакторами газети; Скорбенко С.С., Олександр Власюк, Костельний І.С., Халявинський І.В., Роман Марковець, Михайло Гелетуха, Катерина Ширко.
Художнє оформлення газети «Українське слово» розробив Олександр Власюк.
Але в зв’язку з фінансовими труднощами не мали змоги його друкувати надалі.
На доброчинні пожертвування в пресовий фонд «Українського слова» від Сестрицтва при церкві Св. Ольги і Володимира (Чікаго), які надіслали фінансову допомогу, було видано ще два числа газети.
Але в 1994 році були вимушені припинити видання.
В 1989 році при товаристві працювала недільна українська школа, де першою вчителькою була Вікторія Дєгтярьова, але школа проіснувала недовго.
В 1990 році була друга спроба відновити школу і другим вчителем був Анатолій Сторожик. На той час Курсант Мурманського вищого морського училища. Родом з Києва.
Мешканці Мурманська мали змогу навчати своїх дітей української мови. Це була єдина можливість.
Мурманськ – місто, яке знаходиться за Полярним колом, де довга Полярна ніч, де взимку хуртовини, штормові вітри, сильні морози. Діти часто хворіють, а неділя єдиний вихідний для перепочинку і набрання сил, тому існування недільної школи, за таких умов, стало просто неможливим. Школа знову проіснувала недовго.
В 1999 році було створено український клас на базі середньої школи № 25. Фактично це було факультативне окреслення подачі навчання, яке могло дати рясні плоди. Але сталося так, що не набрався повноцінний клас з вивчення білоруської культури, сербської, тощо…, отже надалі в оплаті праці вчителю українського класу було відказано і клас проіснував лише неповний рік.
Та все ж надія створити, українське факультативне навчання хоча б при одній школі, не залишає.
В 1990 році Українське Культурне Товариство вперше в Росії вийшло 7 листопада в Мурманську на святкування Жовтневої Революції під синьо-жовим прапором. Пройшли весь шлях святкових колон під нашим прапором перед трибунами. Прапор привіз Олександр Власюк із святкування 500-ліття Січі. Прапор виніс Толя Бриченко, обмотавши кругом пояса під курткою.
Потім з тим прапором Олександр Власюк вийшов на барикади в Мурманську під час путчу ГКЧП.
В 1991 році – Перший Всесвітнйі Конгрес Українців, в Києві. Делегатами були Станіслав Скорбенко, Ала Миколаївна, Олександр Власюк, Анатолій Сторожик.
В 1992 році, в річницю Незалежності України, в Києві відбувся Всесвітній Форум Українців. На цей Форум від Мурманська були делеговані Станіслав Скорбенко, Ала Марчук та Віктор Давидкевич.
В 1992 році жінки товариства стали членами Союзу Українок.
В 1992 році, в Москві, був перший Культурний фестиваль українських товариств. Товариство представляв Олександр Власюк. Дебютував вперше із казками.Зайняв перше місце.
Організатор – Представництво України в Росії (тоді ще посольства не було).
В 1993 році – делегатом від Громади на Першому Конгресі Українців Росії в Москві були Евген Карпушкін.
В 1992 році в Ужгороді проводилась конференція ”Україна в XX столітті” – делегат Ала Марчук.
В 1993 році – конференція “Українка і демократія” в Києві – делегат Ала Марчук.
В 1994 році відбувся Світовий Конгрес Союзу Українок в Івано-Франківську – делегат Ала Марчук.
В 1994 році в Києві наш представник Тамара Рушелюк, перебувала на студіях з національно-прикладного мистецтва України. Робота студій проходила на території Києво-Печерської Лаври.
В 1997 році в Києві проходив ІІ Всесвітній Форум Українців. Делегатами були Станіслав Скорбенко, Наталя Литвиненко-Орлова, Юрій Хазов, Алла Марчук.
На протязі всього існування УКТ, активно впроваджувалась культурно-масова робота: літературні вечори , музичні вечори, Різдвяні свята з колядками та щедрівками, свято Великодня, вечори присвячені українській вишивці (українські костюми вишиті руками наших майстринь), дні відкритих дверей, з ціллю залучення нових членів.
З початку існування УКТ кожен рік відзначалися Шевченківські дні, День Матері, день Києва та День Незалежності України.

З часом Українське культурне товариство перебрало статус Національно-Культурної Автономії Українців Мурманської області (НКАУ)

3 комментария

  • Катерина Ширко

    Офіційна назва організації
    Регіональна громадська організація “Національно-культурна автономія “Українці Мурманської області”
    (РГО “НКА “УМО”)

    • Катерина Ширко

      Региональная общественная организация “Национально-культурная автономия “Украинцы Мурманской области” (РОО “НКА “УМО”)

  • Катерина Ширко

    Мурманські “ЛЕЛЕКИ” – СТОРІНКАМИ ІСТОРІЇ ГРОМАДИ

    УКРАЇНСЬКЕ КУЛЬТУРНЕ ТОВАРИСТВО МІСТА МУРМАНСЬКА
    Український культурний рух на терені Мурманська був започаткований в 1989 році.
    Першим українським струмком на далекій півночі Росії стало заснування Українського Культурного Товариства (УКТ).
    Зареєструвати УКТ змогли тільки 16 липня 1992 року.
    Засновниками українського культурного товариства в Мурманську були троє чоловік – Станіслав Скорбенко (надалі голова УКТ), Анатолій Бриченко і Олександр Власюк( Сашко Лірник) в 1989 році.
    Першими активістами Громади Анатолій Бриченко, Ала Марчук, Ніна Мізєва, Галина Тобілевич (онука українського драматурга Карпенка-Карого) та інші. УКТ мало свій статут, печатку, складало плани праці.
    Основною метою організації товариства стало збереження етнічної ідентичності проживаючих на Мурмані українців, відновлення рідної української мови, української культури і народних традицій.
    Вся праця в громаді проходила в кількох напрямках: суспільному, організаційному, культурно-освітньому.
    Зусиллями членів товариства була зібрана бібліотека з українських книжок та підручників. Поступово бібліотека поповнювалася книжками, які надсилали добродії-земляки із США, Канади, Австралії, Англії. Отримували часописи з Америки (“Свобода” з 1990р., (чомусь з 2001 року перестала надходити), “Мета”, “Шлях перемоги”, “Національна трибуна”), Англії (“Українське слово”), Києва (“Українське слово”, журнал “Самостійна Україна”), Львів (“Світ-дитини” з 2001р.). Всі часописи отримували безкоштовно.
    З червня 1990 року у Мурманську виходив свій часопис “Українське слово”.
    Головним редактором випусків газети був Магас В.И., редакторами газети; Скорбенко С.С., Олександр Власюк, Костельний І.С., Халявинський І.В., Роман Марковець, Михайло Гелетуха, Катерина Ширко.
    Художнє оформлення газети «Українське слово» розробив Олександр Власюк.
    Але в зв’язку з фінансовими труднощами не мали змоги його друкувати надалі.
    На доброчинні пожертвування в пресовий фонд «Українського слова» від Сестрицтва при церкві Св. Ольги і Володимира (Чікаго), які надіслали фінансову допомогу, було видано ще два числа газети.
    Але в 1994 році були вимушені припинити видання.
    В 1989 році при товаристві працювала недільна українська школа, де першою вчителькою була Вікторія Дєгтярьова, але школа проіснувала недовго.
    В 1990 році була друга спроба відновити школу і другим вчителем був Анатолій Сторожик. На той час Курсант Мурманського вищого морського училища. Родом з Києва.
    Мешканці Мурманська мали змогу навчати своїх дітей української мови. Це була єдина можливість.
    Мурманськ – місто, яке знаходиться за Полярним колом, де довга Полярна ніч, де взимку хуртовини, штормові вітри, сильні морози. Діти часто хворіють, а неділя єдиний вихідний для перепочинку і набрання сил, тому існування недільної школи, за таких умов, стало просто неможливим. Школа знову проіснувала недовго.
    В 1999 році було створено український клас на базі середньої школи № 25. Фактично це було факультативне окреслення подачі навчання, яке могло дати рясні плоди. Але сталося так, що не набрався повноцінний клас з вивчення білоруської культури, сербської, тощо…, отже надалі в оплаті праці вчителю українського класу було відказано і клас проіснував лише неповний рік.
    Та все ж надія створити, українське факультативне навчання хоча б при одній школі, не залишає.
    В 1990 році Українське Культурне Товариство вперше в Росії вийшло 7 листопада в Мурманську на святкування Жовтневої Революції під синьо-жовим прапором. Пройшли весь шлях святкових колон під нашим прапором перед трибунами. Прапор привіз Олександр Власюк із святкування 500-ліття Січі. Прапор виніс Толя Бриченко, обмотавши кругом пояса під курткою.
    Потім з тим прапором Олександр Власюк вийшов на барикади в Мурманську під час путчу ГКЧП.
    В 1991 році – Перший Всесвітнйі Конгрес Українців, в Києві. Делегатами були Станіслав Скорбенко, Ала Миколаївна, Олександр Власюк, Анатолій Сторожик.
    В 1992 році, в річницю Незалежності України, в Києві відбувся Всесвітній Форум Українців. На цей Форум від Мурманська були делеговані Станіслав Скорбенко, Ала Марчук та Віктор Давидкевич.
    В 1992 році жінки товариства стали членами Союзу Українок.
    В 1992 році, в Москві, був перший Культурний фестиваль українських товариств. Товариство представляв Олександр Власюк. Дебютував вперше із казками.Зайняв перше місце.
    Організатор – Представництво України в Росії (тоді ще посольства не було).
    В 1993 році – делегатом від Громади на Першому Конгресі Українців Росії в Москві були Евген Карпушкін.
    В 1992 році в Ужгороді проводилась конференція ”Україна в XX столітті” – делегат Ала Марчук.
    В 1993 році – конференція “Українка і демократія” в Києві – делегат Ала Марчук.
    В 1994 році відбувся Світовий Конгрес Союзу Українок в Івано-Франківську – делегат Ала Марчук.
    В 1994 році в Києві наш представник Тамара Рушелюк, перебувала на студіях з національно-прикладного мистецтва України. Робота студій проходила на території Києво-Печерської Лаври.
    В 1997 році в Києві проходив ІІ Всесвітній Форум Українців. Делегатами були Станіслав Скорбенко, Наталя Литвиненко-Орлова, Юрій Хазов, Алла Марчук.
    На протязі всього існування УКТ, активно впроваджувалась культурно-масова робота: літературні вечори , музичні вечори, Різдвяні свята з колядками та щедрівками, свято Великодня, вечори присвячені українській вишивці (українські костюми вишиті руками наших майстринь), дні відкритих дверей, з ціллю залучення нових членів.
    З початку існування УКТ кожен рік відзначалися Шевченківські дні, День Матері, день Києва та День Незалежності України.

    З часом Українське культурне товариство перебрало статус Національно-Культурної Автономії Українців Мурманської області (НКАУ)

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

− 2 = 5

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.