Украинские организации в РФ

Андрiй Таран – “Сірий Клин” кремлівської українофобії.

Spread the love
  • Сірий Клин або сіра Україна (укр. Сірий Клин, Сіра Україна)-в українській історіографії неофіційна назва регіону проживання української діаспори в Південно-Західному Сибіру і Північному Казахстані. З кінця XIX-початку XX століть частину Сибірського краю Українські переселенці називають сірим Клином. Центром українського життя вважається місто Омськ. Відомі також «Жовтий Клин» (Поволжя), «Малиновий Клин» (Кубань) і «Зелений Клин» (південь Далекого Сходу).
  • Сірий Клин-назва простору, що охоплює колишній степовий край, тобто Сучасний Північний Казахстан, південь Омської області, Барабинський степ в Новосибірській області, Кулундінський степ — частково в Новосибірській, а частково в Алтайському краї, а також деякі інші райони Алтаю.

Сподіваюся, що після цієї інформації  непорозуміння, що таке «Сірий Клин» – не буде, а у всіх українців, як і в РФ, так і в Україні – місто Омськ буде асоціюватися не тільки, як місце де був отруєний Олексій Навальний і проживають епічні негідники з місцевої міської клініки, а й місце, де була проведена ще одна спецоперація кремлівських холуїв – ліквідація останньої непідконтрольної охоронним структурам Кремля офіційно зареєстрованої української культурно–просвітницької організації. Називалася вона Регіональна громадська організація «Сибірський центр української культури «Сірий Клин». Що ж так налякало «Управління внутрішньої політики» нинішніх кремлівських холуїв в українській культурно-просвітницькій організації і що послужило формальним приводом її закриття? Давайте пом’янемо цю колись, за часів керівництва Сергія Винника (з 2001 по 2018р. р.), чудову організацію, детальним розбором того, що сталося і аргументованими висновками за результатами зробленого аналізу.

Отже, які існували об’єктивні причини для путінського політичного режиму, при прийнятті рішення про репресивні дії щодо даної організації? Таких причин чимало і всі вони носять для режиму надлишковий характер.

Перерахуємо їх, не вдаючись у банальні роз’яснення репресивної суті самої путінської диктатури в Кремлі.

1. Незалежний характер самої організації, який вона зберегла виключно завдяки морально-діловим якостям колишнього голови-Винника Сергія. Для всіх зрозуміло, що тільки суб’єктивний фактор дає можливість існувати одиничним незалежним громадським організаціям в Росії сьогодні.

2. Офіційне членство цієї організації у Світовому Конгресі Українців (нині визнана небажаною організацією в РФ).

3. Вплив на цю організацію колишнього її голови Сергія Винника, що має посаду регіонального віце – президента СКУ.

4. Рішення комісії Державної Думи РФ щодо ситуації з протестами в Єкатеринбурзі, де основним призвідником (видно після доставки чергової партії кокаїну і в результаті – нечувано розігралася фантазії), був названий той же Світовий Конгрес Українців.

5. Сьогоднішня ситуація в іншій столиці українських переселенців – у столиці «Зеленого Клину» і колишньої Української Далекосхідної Республіки – Хабаровську, де протести вже тривають унікально довго – більше П’ЯТДЕСЯТИ днів.

6. «Нехороший» приклад Білорусі, де агентурна робота і репресії місцевої охранки, що діє за методичками Кремля, дали фатальний збій в Національному середовищі.

7. Страх очікування того, що українці – як найбільш вмотивована і здатна до самоорганізації частина протестного населення РФ, стане політичною платформою для всього російського протесту.

Тепер же, після перерахування «об’єктивних» причин, давайте перейдемо до драматичної частини нашого дослідження і розглянемо якими методами користувалися спеціальні служби Кремля, щоб «гібридно» протягнути це рішення, намагаючись уникнути за нього належної відповідальності в міжнародних інституціях.

Все в принципі досить банально. У цьому методі брехня переплететься зі зрадою і репресіями щодо активістів.

Отримавши в руки «інструмент» тиску, в результаті рішень комітету Держдуми РФ і Мін’юсту РФ, місцеве управління «Е» (по боротьбі з екстремізмом і захисту конституційного ладу) Міністерства внутрішніх справ відкрило перевірочну справу щодо доносу стурбованого громадянина нібито з Франції з позивним «Степан Шевченко». Доносив він, що дві людини займаються «суцільним екстремізмом» – Юрій Божескул під «дахом Сірого Клину», будучи головою цієї організації і Сергій Винник – голова незареєстрованої Міжрегіональної громадської організації «Культурно-освітнє об’єднання «Український Конгрес». В управління і було викликано дві людини-колишній керівник організації «Сірий Клин» Сергій Винник (нині – голова Українського конгресу) і нинішній голова – Юрій Божескул. І саме цей момент став для цих двох осіб, колишніх колег, колишніх військових – справжнім моральним «Рубіконом», хоча ніяких, повторюю і відповідаю за сказане, ніяких підстав для цього доносу просто не було апріорі. Обидві організації функціонували і функціонуватимуть (Український Конгрес ) – виключно в правовому полі РФ.

Так як же повели себе обидва, тепер уже колишніх керівника «Сірого Клину»? Перший – Сергій Винник, прийшовши на опитування після скоєних раніше обшуків в офісі і квартирі, порушення проти себе фейкової кримінальної справи, чітко і зрозуміло відповів на питання керівника підрозділу, виходячи виключно з «відповідальності» власної персони, пояснюючи дії омських «правоохоронців», які не мають під собою ніяких підстав і визначаючи донос – як наклеп, офіційно подавши з цього приводу заяву в УВС на «Степана Шевченка». Респект Сергію. Він може дивитися в очі своїм дітям, та й усім українцям і російським протестантам – із заслуженим почуттям власної гідності. Але на цьому хороші новини закінчуються. Юрій Божескул повністю «підіграв» репресивним органам, давши список всіх керівників комісій організації, з їх телефонами та адресами, позначивши їх посади і «розподіливши ролі», визначивши конкретно – хто займається «антидержавною» діяльністю, ні привівши при цьому – жодного факту, тобто банально всіх «здав». Підписувати заяву на «Степана Шевченка» за наклеп він відмовився. Але на тому він не зупинився.

«Стара консерва» в українській діаспорі розкрилася повністю. Божескул відмовився виправляти всі претензії Мін’юсту, відмовився видати Виннику Сергію або юристам довіреність для представлення інтересів Сірого Клину в Мін’юсту з метою виправлення недоліків і для захисту інтересів організації у суді. При цьому сам до суду не з’явився захищати інтереси Сірого Клину, тим самим ставши співучасником ліквідації «Сірого Клину». А в судовому процесі були присутні лише як слухачі-колишній голова Сергій Винник і радник посольства України в РФ Вадим Бондарчук.  Я можу констатувати, що стара теза Семена Петлюри про те, що не такі страшні «московські воші», як «українські гниди» – знайшла ще один практичний приклад в особі Юрія Божескула.

Ну а тепер, перейдемо від драматичної частини даного поста – до найцікавішої і практичної. До аналітичних висновків. Зробимо це без зайвих «художніх відступів» – по пунктах.

1. Основною проблемою українського і протестного рухів в Росії була і є професійна робота раніше і ситуативно впроваджених агентів кремлівської охранки. Завдання будь-якої організації в РФ, якщо вона хоче відбутися – це безумовний облік цієї проблеми і хоча б мінімальне прийняття кадрової «політики». Це не складно-треба лише мати до цього волю і мінімальні аналітичні здібності. Ми можемо поділитися нашою відпрацьованою методою, при бажанні колег реально займатися цією проблемою.

2. Для Міжнародного українського руху потрібно нарешті прийняти як доконаний факт – що в РФ немає неконтрольованих ФСБ зареєстрованих українських громадських організацій і нарешті зрозуміти, що не можна до російських реалій застосовувати загальноприйняті правила і критерії. Потрібно уважно слухати і надавати максимальну підтримку тим українським колективам, які мають реальну репутацію і аргументовану позицію.

3. Керівникам Міжнародного українського руху потрібно усвідомити, що вони несуть особисту відповідальність за безпеку активістів в Росії і що необхідно приймати рішення згідно до цієї відповідальності, а не виходячи з особистих амбіцій і вчасно вкинутої дезінформації.

4. Міжнародному українському руху пора очиститься від кремлівських агентів, яких можна перерахувати поіменно, а керівникам, визнавши власні помилки в цьому питанні, перетворити свої організації в політичних лобістів на міжнародній арені, які не лише констатують факти, висловлюючи виключно «заклопотаність» і виступаючи «капітанами–очевидність», а повинні і хочуть бути залученими в сам процес, не спостерігаючи його з боку, а будучи його безпосереднім учасником.

Я глибоко впевнений, і це чітко простежується вже сьогодні, що ліквідація російською владою «Сірого Клину» – це та жертва, яка підніме український рух РФ на новий якісний рівень і додасть йому нового змісту і ясної політичної спрямованості.

Слава Україні!

Андрій Таран

01.09.2020 року

Leave a Reply

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

23 − = 16

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.