Украинские организации в РФ

Семен Погорілий – Чиї інтереси захищає Ухов?

Spread the love

Продовжуємо розмову про Культурний центр України у Москві, який за визначенням покликаний виконувати важ-ливу гуманітарну місію за кордоном. Люди, яким доручено виконувати цю місію, повинні відповідати високим вимо-гам – передусім мати досвід роботи в гуманітарній галузі, воло-діти високими менеджерськими якостями, правовою грамотністю і дипломатичним хистом, глибоко знати росій-ські реалії, користуватися високим авторитетом в середо-вищі українських організацій Росії, послідовно працювати в інте-ресах України. Як відповідають цим критеріям керів-ники центру?
Перший заступник генерального директора Культурного центру В. Ухов вважає себе вправним і досвідченим юри-стом. Кажуть, що він здобув велику практику у справах, по-в’язаних з крутим криміналом. В. Ухов представляє КЦУ в різних конфліктах, яких чимало виникає навколо Центру за останні роки. Зокрема, він представляв КЦУ на судовому процесі стосовно звільнення з роботи співробітниці N, яка з цього приводу подала позов до суду.
Точка зору фактично витиснутої з центру людини на реалі-зацію української державної культурної політики за кордо-ном відрізнялась від корисливих інтересів «згуртованого» колективу, який еволюційним шляхом утворився в центрі. На захист N виступили українські громадські організації Москви, Росії, до участі в процесі були залучені високо-кваліфіковані правники від юридичної фірми «Винник и Партнеры», яку очолює голова Центру української куль-тури “Сірий клин” (Омськ) Сергій Винник. Тож легка прогу-лянка до суду, на яку розраховував Ухов, не вдалася, про-цес надовго затягнувся. На судовому процесі з метою вплинути на російський суд, показати свою лояльність Ухов вдався до дещо неочікуваних кроків. Його виступи нагадували виступи сторони обвинувачення на судових процесах проти Об’єднання українців Росії чи проти ди-ректора Бібліотеки української літератури Наталі Шаріної.
Подаємо в оригіналі виступи Ухова в суді (аудіо-запис виступів):
– «Я уже упоминал о том, что у госпожи N, которая зашла с благоволения Ионова (директор КЦУ 2016-17 р.р., авт.) и иже с ним патриотически налаштованых украинцев в центр были проблемы с коллективом, госпожа N считала необходимым иметь в центре проукраинское руководство» (N почала працювати в Центрі на запрошення Державного управління справами, зокрема в. о. керівника ДУС С. Бор-зова, начальника Управління І. Іванущака, авт.);
– «…господин Дудко – один из лидеров незарегистриро-ванной в России организации…» (Тарас Дудко є головою зареєстрованої регіональної громадської організації «Провісник», авт.);
– «… посыпались многочисленные жалобы через народ-ных депутатов, через те организации, которые входят в патриотический стоп-лист от 07 июня 2015 г.» (за інфор-мацією голови комітету з міжнародних справ Ради Феде-рації РФ Косачова: «… патріотичний стоп-лист», який включає в себе ряд відомих своєю антиросійською анга-жованістю іноземних чи міжнародних неурядових органі-зацій з метою можливого поширення на них діючих норм російського законодавства про визнання небажаною їх діяльність…». (До списку були включені Світовий Конгрес Українців, Українська Всесвітня Координаційна Рада, у по-дальшому ситуація зависла, ці організації не були оголо-шені небажаними, авт.);
– «…определенные силы используют N в качестве тарана, чтобы решить свои конъюнктурные проблемы путем изме-нения ситуации в центре, о чем прямо заявляется, что осенью этого года, когда будет Всемирный Конгресс Укра-инцев в Киеве, этот вопрос будет поднят …»;
– «… вот эти и другие бумаги, которые находятся у меня на телефоне от председателя общественной организации «Провиснык» Дудко, члена Совета Директоров Всемир-ного Конгресса Украинцев Семененко, главное еще неиз-вестно, кто возглавляет эту организацию, и иные лица …»;
– «…я указываю, что в период возбуждения уголовного де-ла в отношении библиотеки украинской литературы имен-но госпожа N завезла в здание центра в феврале 2017 г. книги из библиотеки. Тем самым деятельность центра бы-ла поставлена …» (інформація за підписом зас-тупника директора бібліотеки української літератури В. Крикуненка: «28лютого 2017 р. за погодженням з керівництвом Куль-турного центру України в Москві (Л. П. Бондарук) та біб-ліотеки української літератури (Н. А. Відінєєва) з приміщен-ня вказаної бібліотеки було передано на збере-ження до КЦУ в Москві архівні матеріали, зокрема українських гро-мадських організацій у Росії, за якими прибула відряджена керівництвом КЦУ в Москві співробітник установи N. Для перевезення архіву їй була надана автомашина посоль-ства України в РФ»; наразі «Українцями Москви» порушено питання про перевезення матеріалів до Державного архіву України, авт.).
Ухов вважає за потрібне донести до російського суду ін-формацію про те, що т. зв. «общественники» подали позов до суду в Києві на Державне управління справами з метою досягти своїх «кон’юнктурных целей».
Такі запобігливі одкровення Ухова можуть пояснюватись його безпринципністю і відсутністю реакції з боку керівни-цтва. При цьому залишається питання, чиї інтереси за-хищає п. Ухов. Не інакше як колаборантського осередку, в який нині перетворився Культурний центр.
Що ж стосується суду, то він не оцінив підлещувальні вис-тупи Ухова, що позначилося на результатах процесу.

Москва, червень 2018 р.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

× 6 = 18

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.